У сучасних умовах до
зовнішніх факторів соціалізації дошкільнят (сім’ї, дитячих колективів, гуртків
за інтересами, дитячих дошкільних установ та ін.) додалися масмедіа. Стрімкий
розвиток медіазасобів привів до того, що дітей чи не з перших днів життя оточує
медіапростір. Саме тому медіатехнології
для сучасних дітей стають потужним засобом їх соціалізації. Лише від
дорослих залежить, як вплинуть ці засоби на розвиток, виховання та формування
особистості дошкільнят, адже дуже часто тривалість користування дитиною дошкільного
віку засобами масової комунікації дорівнює тривалості спілкування її з
батьками. Саме тому основи медіаграмотності необхідно закладати в дітей якомога
раніше. Дошкільне дитинство — зовсім невеликий відрізок у житті людини.
Але за цей час дитина набуває значно більше, ніж за все подальше життя. Багато
психологів і педагоги вважають, що найважливіший вік — від народження і до
трьох років. Водночас варто брати до уваги трактування терміна «медіаграмотність» у Концепції
впровадження медіаосвіти в Україні. Зокрема, медіаграмотність означена як
складник медіакультури, що стосується вміння користуватися
інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою
медіазасобів, успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і
критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа, відділяти реальність
від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами,
осмислювати владні стосунки, міти і типи контролю, які вони культивують. Аналіз
цього означення дає змогу трактувати поняття «медіаграмотність дошкільника».
Це обізнаність дитини дошкільного віку з медіазасобами, способами пошуку
інформації, а також здатність на основі сформованих ціннісних орієнтацій
створювати й аналізувати за допомогою батьків і вихователів найпростішу
медіапродукцію, дотримуватися культури медіаспоживання, виявляючи елементи
критичного мислення.
Але чому ж так важливо
розвивати не просто «мислення», а саме «критичне мислення» в дітей?
Щоб відповісти на це питання, потрібно визначити, що означає критичне мислення.
У сучасній психології розглядають кілька трактувань цього поняття, але загальний
сенс зводиться до такого. Критичне
мислення — складний розумовий процес, який починається з отримання
дитиною інформації і закінчується ухваленням обдуманого рішення, формуванням
власного ставлення. Це здатність ставити нові питання, виробляти аргументи
на захист своєї думки і робити висновки. Це здатність не тільки
інтерпретувати і аналізувати інформацію. Дитина, що критично мислить, завжди
зможе аргументовано довести свою позицію. Вона буде спиратися на логіку і на
думку розмовника, а значить зможе пояснити, чому з ним згодна або ні.
Це тільки здається складним у теорії, а ось на практиці дорослі можуть
щодня бачити прояви критичного мислення в дитини. Вічне дитяче питання «чому?» —
найяскравіший приклад розвитку критичного мислення. Малюки завжди хочуть знати
причини людських вчинків, природних явищ, подій, свідки яких вони є. Якщо ж
дитиною рухає допитливість, то не можна просто відмахуватися від її питань.
Ігноруючи їх, легко відбити інтерес до пізнання. Важливо з увагою поставитися
до прагнення дитини дізнатися все і про все. А якщо не розвивати критичного
мислення? Лише зовсім недавно багато педагогів стали висловлювати занепокоєння
з приводу слабкого розвитку критичного мислення в дошкільнят. Раніше існував
такий стереотип: слухняна дитина не сперечається зі старшими. У багатьох сім’ях
цей стереотип живий і донині: «Не сперечайся. Не став зайвих питань. Просто роби те, що
тобі кажуть». Ці принципи вже дуже погано узгоджуються з сучасною
реальністю. Немає нічого поганого в повазі до старших, у ввічливому спілкуванні
з близькими людьми. Навпаки, це прекрасна традиція, яку обов’язково потрібно
зберігати в сім’ї. А ось коли в дитини немає бажання пізнати істину — це
погано. Таким дітлахам дуже складно пристосуватися до вимог більшості нових
навчальних програм, бо критичне мислення стає дедалі важливішою частиною кожної
з них. Навіть до молодших школярів вимоги високі. Для успішного навчання в
першому класі вже мало просто вміти читати, писати і рахувати. Потрібно вміти
розв’язувати прості логічні задачки, робити висновки після прочитання коротких
текстів. Іноді навіть потрібно сперечатися з учителем і доводити свою правоту. Критичного
мислення потрібно вчити. Важливо, щоб діти могли використовувати навички критичного
мислення в конкретній предметній діяльності. Якщо хочете, щоб дитина була
по-справжньому готова до школи, почніть розвивати в неї критичне мислення
якомога раніше. Технологія розвитку
критичного мислення дозволяє в дошкільній освіті розв’язувати такі завдання:
- будити в дитині прагнення до творення;
- вчити дитину мислити, починаючи не з
відповідей на питання вихователя, а з власних питань і проблем;
- виховувати в дитині бажання конструювати
своє знання, яке народжується в процесі діяльності, а не засвоювати готове.
Радикальні зміни, які
відбуваються в сучасному освітньому середовищі, акцентують увагу на необхідності
виховання особистості вдумливої, самостійної, творчої.
Немає коментарів:
Дописати коментар