Здавна родина є необхідною умовою людського існування.
Природними вихователями дитини є її батьки. Роль сім’ї в суспільстві не
порівнювана за своєю значимістю із жодним соціальним інститутом, адже саме в
сім’ї формується і розвивається особистість дитини, відбувається оволодіння нею
соціальними ролями, необхідними для успішного життя в соціумі. У сім’ї
створюються умови для пізнання дитиною всіх сфер земного буття людини,
закладаються основи моральності, формуються норми поведінки, розвиваються
індивідуальні якості особистості. Сім’я сприяє не лише формуванню, а й
самоствердженню особистості, стимулює її соціальну, творчу активність,
розкриває індивідуальність. Особливості взаємин батьків і дітей бувають
різними. Вони реалізуються в їх свідомій діяльності через певний стиль життя,
переконання і вчинки.
Більшість сучасних батьків переконані в тому, що
роблять все необхідне для правильного виховання дітей. Та реалії життя свідчать,
що і час, і характер спілкування батьків і дітей бувають дуже обмеженими. Для
успішного розвитку дітям украй необхідно, щоб дорослий був завжди поряд,
виявляв уважність та повсякчас спілкувався з ними.
Який вид діяльності найбільше до
вподоби дітям?
У дитинстві кожному з нас читали чудове оповідання
російської дитячої письменниці Валентини Осєєвої «Чарівне слово», у якому
йшлося про чудодійну силу «чарівного» слова «будь ласка». По-справжньому
«чарівними» є й інші слова ввічливості, як-от: «дякую», «дозвольте», «вибачте»,
«доброго дня» тощо. Знати ці слова та використовувати у своєму мовленні має
кожна вихована людина. Та не всім нам відомо про існування не менш «чарівних»
слів, які спонукають дітей до дії та взаємодії з дорослим Щоб дослідити, яким з
доступних видів діяльності віддають перевагу діти старшого дошкільного віку в
дитячому садку, ми провели опитування дітей. Завданням було з’ясувати, які види
діяльності найбільше їм до вподоби:
гра;
малювання;
праця;
експериментування;
конструювання;
слухання казок чи інших творів дитячої літератури.
Гіпотетично ми передбачали, що на першому місці
опиниться гра, на другому — малювання, а на останньому — праця. Власне,
здебільшого метою цього педагогічного експерименту було з’ясувати ставлення
дітей до трудової діяльності. З огляду на те що дошкільникам ще складно зробити
вибір зі значної кількості запропонованих варіантів через вікові особливості
пам’яті, ми пропонували дітям обирати лише з трьох видів діяльності.
Використання «чарівних» слів як один із прийомів
формування інтересу дітей до праці
Надалі ми займалися пошуком педагогічних прийомів, які
дали б змогу залучити кожну дитину до трудової діяльності добровільно, без
примусу. Був використаний арсенал ігрових прийомів — до праці ми залучали дітей
через ігрові ситуації на кшталт: «Уяви собі, що до нас у гості сьогодні завітає
Мийдодір. Що йому може не сподобатися в нашій кімнаті? Що ти можеш виправити?».
Використовували також у процесі трудової діяльності елементи новизни, яскраві
атрибути (знаряддя) праці, як-от: мочалки, щіточки, мильна піна тощо. Ці
прийоми дали позитивний, але короткотривалий ефект.
І раптом — «еврика»! Ми знайшли «чарівні» слова,
використовуючи які, змогли зі 100%-вим успіхом досягати бажаного результату. Це
були слова: «Зі мною разом»
Справді, з’ясувалося, що для досягнення бажаного
ефекту у взаємодії з дитиною варто лише змінити формулювання запитання чи
звернення до неї, додавши «чарівні» слова.
Формулювати запитання правильно так: Чим тобі хотілося
б зараз зайнятися: погратися, помалювати чи разом зі мною, витерти пил на
полицях?
Що ти хотів би зараз робити: зі мною разом прибирати
зі столу, гратися чи розглядати книжки?
Що будеш робити: будувати з піску, зі мною прибирати
двір чи малювати?
Ми перевіряли ефект «чарівних» слів у величезній
кількості варіантів та ситуацій. Результат завжди був однаковим. Використання
«чарівних» слів, завжди давало змогу спрямувати активність дитини в потрібне
для нас русло. Діти із задоволенням виконували разом з дорослим різні трудові
доручення: мили підлогу, посуд, взуття, листя кімнатних рослин, витирали пил та витрушували
килимки, прибирали на подвір’ї.
Розвиток партнерської взаємодії дорослого й дитини
Спільна діяльність із дорослим настільки значима для
дитини, що заради задоволення потреби бути поряд з ним, дитина відмовляється
від найулюбленіших своїх занять — ігор, читання, малювання тощо. Звичайно, лише
в тому разі, якщо ця діяльність супроводжується позитивними емоціями
спілкування, підтримкою, оцінюванням затрачених дитиною зусиль і схваленням
досягнених результатів.
Спілкування— основний вид діяльності, в якому
відбувається розвиток особистості. Лише у спілкуванні дитина може проявити себе
як людина відносно іншої людини, і лише у спілкуванні з дорослим може
повноцінно розвиватися. Для організації педагогічно виправданого спілкування
дорослих з дитиною дорослі — педагоги й батьки — мають усвідомити, що дитина —
не об’єкт для догляду, а партнер дорослого у доступних віковим можливостям видах діяльності.
Спілкуватися з дорослим дитина починає за допомогою усмішки, що є першим
соціальним жестом, адресованим йому. Впродовж першого року життя дитини таке
спілкування відбувається шляхом обміну емоціями. Надалі, у процесі того, як
дитина оволодіває вміннями діяти з предметами, її ставлення до близьких людей
та соціального оточення змінюється. Дитина виявляє бажання не лише обмінюватися
позитивними емоціями, а й спілкуватися на практичні «ділові» теми. Від
дорослого дитина потребує вже не лише уваги й ласки, а й близької взаємодії та
співпраці. Здатність дитини до наслідування є вагомим чинником її розвитку.
Адже дитина тягнеться до того, хто є для неї зразком для наслідування, — до
дорослого. Спостерігаючи за розвитком ігрової діяльності дітей, ми помітили: що
менша за віком дитина, то більше у процесі ігор їй потрібен дорослий. І лише у
віці чотирьох–п’яти років діти набувають вмінь гратися одне з одним
Спільним іграм дітей передують ігри поряд. По
спостерігайте за дітьми від двох до трьох (чотирьох) років, які перебувають на
одному ігровому майданчику. Ви помітите, що граються вони поряд, але не разом:
у кожного свій задум і своя будівля, свої плани і сподівання. Одне одного діти
сприймають як порушників свого задуму, як потенційну загрозу для створеного
(пасочки, башточки чи будиночка з піску) і атрибутів для будівництва (совочка,
відерця тощо).
До трирічного віку ліпшим партнером для дитини у грі є
дорослий. З огляду на те, що рухові вміння у дитини розвинені недостатньо, гра
з однолітком може не складатися: м’яч не буде котитися в потрібному напрямку,
погана координація рук перешкоджатиме виконанню точних рухів, необхідних для
побудови будинку з кубиків тощо. Натомість дорослий зробить усе вміло: покотить
м’ячик прямо до дитини так, щоб та могла його спіймати, сам спіймає м’яч,
кинутий йому дитиною навіть за умов, що м’яч покотиться трішки не туди. Із
дорослим цікаво будувати з кубиків і збирати пірамідки, тому що його рука за
потреби обережно поправить дії руки дитини в процесі будівництва й покаже, як
треба розмістити потрібний елемент. Спільно з дорослим дитина відпрацьовує
ігрові вміння, які згодом використовуватиме в іграх з іншими дітьми. Саме тому
гратися з дитиною просто необхідно і в жодному разі не можна відкладати це на
потім. Те, що дорослі у спілкуванні з дітьми переносять «на потім», «на
завтра», може ніколи не відбутися, оскільки час минає безповоротно.
Ми радимо дорослим — батькам і вихователям — включати
дитину в усі доступні її силам і віковим можливостям види діяльності. А ще —
впроваджувати в життя родини нові традиції і дотримуватися їх, формуючи
особливий стиль спілкування.
Результатом тісної взаємодії дорослого з дітьми є те,
що діти стають ліпшими, розумнішими, добрішими, більше вміють і прагнуть
вчитися нового. Достатньо не лінуватися душею і частіше казати дитині «чарівні»
слова: «Давай зі мною разом!». Перевірте самі!
Немає коментарів:
Дописати коментар