Емоції відіграють дуже важливу роль у житті кожної дитини,
допомагаю чи їй сприймати дійсність і реагувати на все, що відбувається. Емоції
дитини дуже легко побачити і зрозуміти з виразу обличчя, пози і жестів, а також
з поведінки малюка.
Розвиток емоційної сфери дитини належить до важливих показників її
психічного
стану і благополуччя. Саме тому одним з найперших завдань дорослих у вихованні
малюка є встановлення з ним тісного емоційного контакту.
Дитину в міру її дорослішання починають сприймати як особистість,
і при цьому її тривожні переживання зменшуються. Кожному з батьків, у свою чергу,
дуже важливо розуміти емоції малюка, його потреби і тривоги для того, щоб
період дитинства був щасливим.
Дуже важливим моментом у розвитку емоційного стану дитини є емоційний
стан матері, оскільки всі емоції мами, як позитивні, так і негативні, передаються
дитині. Якщо мама дитини постійно перебуває в поганому настрої, не
посміхається, нервує, то її стан передається маляті, яке стає примхливим, відмовляється
від їжі, погано спить. Для того щоб у дитини відбувався позитивний емоційний
розвиток, у сім’ї повинні бути сприятливі психологічні умови.
У віці від трьох до п’яти років дитина може відчувати страх
темряви, замкнутого простору або самотності. Батьки повинні підтримувати
дитину, заспокоювати і вміти поговорити про її проблеми для того, щоб її
емоційна сфера залишалася стабільною. Крім цього, стабілізувати емоційний стан
малюка дуже часто допомагає впевнена, спокійна, приймальна поведінка батьків, яка
виступає прикладом для дитини. Якщо в сім’ї між дитиною і батьками не буде
налагоджено емоційний контакт, це може несприятливо позначитись на формуванні
її характеру і розвитку загалом. Також на формування емоцій впливає спілкування
з однолітками. Діти, які мають можливість спілкування з іншими дітьми,
відчувають страхи набагато рідше, ніж ті, що такого спілкування не мають. Під
час спілкування з друзями дитина розкриває повний спектр емоцій, при цьому
набуває навичок захисту, навчається адекватно сприймати невдачі і проявляти
гнучкість у поведінці. Це допомагає
дитині засвоїти основи правильної поведінки в суспільстві.
Після
шести років у дитини можуть з’явитися такі емоції, як недовірливість, сумнів у
своєму майбутньому, тривожність. Ці емоції зникають самі в тому випадку, коли
батьки проявляють життєрадісність, упевненість і спокій.
Для
того щоб дитина якомога частіше відчувала позитивні емоції, необхідно,
щоб
між батьками були хороші стосунки і ситуація в родині була стабільною.
Дитина,
яка має досвід переживання всієї палітри емоцій з превалюванням позитивних
відчуттів, розвивається набагато швидше за тих дітей, у житті яких був бідний
емоційний фон або переважали негативні емоції. Дитина зі стабільною емоційною
сферою має хороше душевне здоров’я, відчуття безпеки і довіру до батьків.
Спілкування і взаємодія людини з іншими людьми не будуть ефективними,
якщо учасники не здатні побачити емоційний стан один одного і керувати своїми
емоціями. Тому розвиток емоційної сфери є досить важливою складовою у
становленні особистості, і надзвичайно важливо, щоб дорослі допомогли дітям
навчитися справлятися з безліччю емоцій, які людина відчуває протягом життя, і
при цьому продовжувати жити. Але для того щоб допомогти дитині, батьки повинні
насамперед самі вміти ідентифікувати свої почуття та емоції в тій чи іншій
ситуації, конструктивно виражати своє хвилювання.
Систематизація знань про людські емоції допоможе дітям знайти
внутрішній спокій та емоційну стійкість.
Емоції – це особлива послідовність фізичних відчуттів, які ми
відчуваємо в певних ситуаціях. Їхня інтенсивність варіює від ледь помітних до
неймовірно сильних. Ми відчуваємо емоції постійно. Вони перетікають з однієї в
іншу і переплітаються між собою, коли ми завершуємо один життєвий етап і рухаємося
до іншого. Ми завжди щось відчуваємо. Емоції сигналізують, що ми ще живі!
Розрізняють чотири основні емоції: злість, страх, сум і радість .
Решта – це відтінки почуттів, поєднання чотирьох основних. Емоції
– це ніби різноманітні відтінки кольору, які з’являються при змішуванні базових червоного, жовтого і синього. Можливі тисячі
комбінацій. Наприклад, ревнощі– поєднання злості і страху, ностальгія – смутку
і радості.
У ході зростання дитина повинна навчитися контролювати власні
емоції, знаходити ефективні способи опанувати потужний прояв негативної чи позитивної
енергії. Батьки повинні допомогти дитині набути цих навичок, адже маленькі діти
ще не здатні до рефлексії. Почуття часто досягають найвищої позначки миттєво, і
малюки повністю віддаються їм. Крім того, дитина може просто не знати, що саме
з нею відбувається і як цей стан називається.
Важливо навчити саме контролювати та конструктивно виражати
емоції,а не придушувати їх. Адже жодна людина, тим більше маленька, не може заборонити
собі відчувати те, що відчуває. Пригнічена злість, страх, ревнощі витісняються
зі сфери свідомого в підсвідомість і деформують психіку, перетворюючись на
неврози, нічні кошмари, психосоматичні захворювання. Тому завдання батьків –
навчити малюка не стримувати свої емоції, а контролюва ти їх, тобто проявляти
так, щоб не завдати шкоди ні собі, ні оточенню.
Навчити цього дитину не так складно, якщо маєш ці навички сам.
Зро-
зумівши,
чому ми відчуваємо емоції, як їх висловлювати і яких ситуацій вар-
то
уникати, ми зможемо зробити власне життя і життя наших дітей щасливі-
шим.
Чому
ми відчуваємо емоції?
Іноді
кожному з нас хочеться взагалі перестати відчувати. Особливо відчувати
неприємні емоції: злість, смуток і страх. Навіщо природа наділила нас здатністю
переживати настільки інтенсивні відчуття? Справа в тому, що кожній емоції
відведено особливе місце.
Для початку візьмемо злість. Злість – це емоційний стан,
який має сте-
нічний
характер (тобто викликає піднесення, хоч і короткочасне, життєвих
сил).
Причинами злості є відчуття фізичної або психологічної перешкоди на
шляху
до мети, фізичні або психологічні переживання порушення меж. Це можуть бути
фізичні перешкоди, правила, закони або особиста безпорадність.
Якщо перешкоди незначні й невизначені, безпосередня реакція може
не виражатися в злості. Однак якщо певний бар’єр справді заважає досягненню
бажаної
мети, злість рано чи пізно обов’язково виникне. Якби не вона, ми не
могли
б постояти за себе. Злість – прагнення до свободи та інстинкт самозбереження.
Страх має не меншу цінність. Страх – це емоція, яка виникає
при одер-
жанні
суб’єктом інформації про можливе заподіяння шкоди його життєвому
благополуччю,
про реальну або уявну загрозу. Страх нас часто сковує, не до-
зволяє
діяти. І коли він проявляється неадекватно до ситуації, ми його сприй-
маємо
негативно. Проте основна функція страху – збереження життя. Страх
не
дозволяє нерозважливо ризикувати. Страх змушує замислитися, зупинитися, шукати
спосіб уникнути небезпеки, навіть якщо мозок ще не з’ясував, у чому саме
полягає загроза.
Сум – емоційний стан, який допомагає пережити горе, накопичити енергію,
якої в нас зараз недостатньо. Сум буквально звільняє від гіркоти втрати чогось
або когось. Хімічні процеси, які викликає сум у мозку, допомагають позбутися
болю й жити далі. Сум допомагає пережити труднощі і знову почати спілкуватися з
навколишнім світом та людьми.
Радість – це емоційний стан, пов’язаний з можливістю досить повно задовольнити
актуальну потребу, ймовірність якої в цей момент була невелика і невизначена.
Радість – це те, що відчувається після якоїсь творчої або соціально значущої
дії.
Упевненість
і особиста значущість, які набуваються в радості, дають людині відчуття
здатності здолати труднощі й насолоджуватися життям. Радість супроводжується
короткочасною самозадоволеністю, задоволеністю оточен-
ням
і всім світом. Враховуючи ці характеристики радості, легко зрозуміти, що поки у
світі існують проблеми, події, які зумовлюють стрес і стан невпевненості, люди
не можуть постійно перебувати у стані радості.
Ми
ознайомилися з основними, базовими емоціями.
Далі
наведено рекомендації щодо того, як навчити дітей контролювати ці емоції
Як
навчити дітей контролювати злість
Коли
дитина сердиться, її безпосередня реакція – дати комусь стусанів.
Це
бажання цілком природне, але оскільки дитина живе в суспільстві, засто-
сування
фізичної сили як щоразовий прояв злості є неприпустимим. Замисліться на
хвилину: чи існує ідеальний спосіб контролювати злість? Головне в контролі
злості – це збереження рівноваги. Якщо вам щось не подобається, потрібно
сказати про це – впевнено, вголос і якомога раніше, поки ще не хочеться
застосувати насильство. Злість і насильство – не одне й те саме.
Людина
вдається до насильства, якщо не вміє контролювати свої дії.
Доросла
людина вміє контролювати злість так, що її прояви відчутні, але не завдають
шкоди і не ображають навколишніх. Якщо дитина рідко сердиться, її можуть почати
вважати слабкодухою, зневажати або використовувати. Якщо дитина злиться надто
часто, її зненавидять і навісять ярлик розбишаки. Ви повинні показати дітям, і
насамперед на власному прикладі, як досягти ідеального балансу. Це
потребуватиме років практики, проте результат того вартий.
Кроки
до контролю над злістю
1.
Поясніть, що злість необхідно виражати словами, а не насильством. Діти повинні
вголос вимовити, що вони сердяться, і розповісти чому.
2.
Допоможіть дитині встановити зв’язок між емоціями і причинами їх виникнення.
Поговоріть з нею, з’ясуйте, що спровокувало спалах злості. Ма-
леньким
дітям іноді потрібно допомогти «згадати», що ж пішло не так. Дуже
скоро
діти самі зможуть пояснити, чому вони сердиті, замість того щоб відразу
переходити до імпульсивних дій.
3.
Дитина повинна знати, що ви готові її вислухати і взяти до уваги її по-
чуття
(але це не означає, що все буде так, як вона захоче):
«Ти
зараз злишся. Тобі неприємно, що я тебе не слухала. Але тепер я
слухаю».
«Ти
злишся… Ти образилась на Олю, бо вона забрала в тебе ляльку».
«Знаю,
ти вже втомився стояти в черзі, і я теж. Як ми можемо розважи-
тись,
поки ще чекаємо? Чим би ти хотів зайнятись?»
4. Прямо скажіть, що насильство – неприйнятний
спосіб проявляти злість.
Відразу ж припиняйте всі спроби, після кожної бійки
аналізуйте негативні наслідки і наполягайте на тому, щоб дитина виправила свою
помилку (тобто
виразила невдоволення словами).
5. Діти повинні говорити, чого вони хочуть. Дуже
часто дитина починає скиглити і скаржитися, бо чогось не хоче. Налаштуйте її на
позитивний лад:
– Він/вона мене б’є.
– Скажи йому/їй голосно, при всіх, щоб так більше
не робив/не робила.
– Світлана відняла мій велосипед.
– Попроси її повернути негайно. Скажи, що це твій
велосипед і він тобі
потрібен просто зараз.
6. Будьте прикладом для своїх дітей. У складних
ситуаціях дитина, скоріше за все, робитиме те, що ви робите, а не те, що ви
говорите. Ви повинні стати для неї рольовою моделлю. Якщо ви злитеся, так і
скажіть гучним голосом. Не дозволяйте собі розлютитися по-справжньому. Зліться
і проговорюйте свій стан, щоб випустити пару. Тоді діти зрозуміють, що можна
виговоритися і злість мине.
Часто повторюйте прості фрази:
«Я розсердилась!»
«Твій вчинок мене розсердив!»
«Мені прикро, що ти не дотримав слова».
Діти краще навчаються контролювати злість, якщо ви
помірно проявляєте свої емоції, а не завжди посміхаєтеся, поводитесь розумно і
стримано. Дитина повинна розуміти, що його батьки теж із плоті й крові і
переживають
різноманітні емоції, а не лише радість.
Можна сильно злитися на дітей, при цьому не
принижуючи їх і не вдаючись до насильства. Не забувайте про те, що емоції
потрібно висловлювати відкрито і безпосередньо. Дитині може знадобитися якийсь
час, щоб навчитися опановувати злість. Радійте, якщо вона демонструє хоч якісь
зрушення в цьому напрямі, наприклад, вже не намагається вдарити іншу дитину чи
вас, а голосно вимовляє: «Я розлютився!» Навіть деякі дорослі на таке не
здатні, тому вважайте, що досягли величезних успіхів!
Як навчити дітей пережити сум
Народна мудрість каже: коли вам сумно, поплачте, і
стане легше. Проте цією мудрістю люди не користуються, бо поряд з нею існує ряд
стереотипів, у тому числі ґендерних, які заважають проявляти сум. Наприклад:
«Будь сильним, будь чоловіком», «Хлопчики не плачуть!», «Не плач. Будеш некра-
сивою», «Не плач. Плаксіїв ніхто не любить!» і тому
подібне. Тому в дітей закладається думка, що занадто багато плакати недобре. Є
навіть особливе прізвисько «плакса-вакса».
Та іноді виплакатися просто необхідно. Плакати так
само природно, як і дихати. Якщо постійно стримувати сльози, людина не стане
«сильною», а озлобиться, житиме в минулому, втрачаючи контакт із сьогоденням,
боятиметься емоцій інших людей і всього, що пов’язано зі смертю і втратою. Якщо
ви вмієте плакати і переживати біль, ви впораєтеся з чим завгодно. Учені
виявили, що коли людина плаче, її організм вивільняє хімічні речовини групи
ендорфінів, що блокують больові рецептори і тим самим діють як анестезія.
Сум проходить, якщо забезпечити дитині підтримку й
розуміння. Вам потрібно просто бути поруч, заспокоїтися, сісти або стати поруч
і сумувати з дитиною. Іноді діти хочуть, щоб їх обійняли і тримали на руках,
іноді їм хочеться сидіти на відстані.
Можна поспівчувати дитині, якщо ви вважаєте, що це
доречно:
«Я сумую разом з тобою, поплач».
«Мені дуже
шкода дідуся».
Якщо дитина заплуталася у своїх переживаннях або
соромиться, поясніть ситуацію: «Толя був хорошим другом. Я розумію, чому ти
сумуєш після його від’їзду».
Одного разу моя мама розповіла історію, яка її дуже
вразила. Вони були
на церемонії прощання з померлим. І ось хтось із
родичів присів збоку, охопив голову руками і так сидів. А в цей час маленький
хлопчик підійшов до нього присів поряд, поклав руку йому на коліно і промовив:
«Хочеш я поплачу разом з тобою?».
Як навчити дітей побороти страх
Страх необхідний кожному. Якщо ваші діти вміють
вчасно завмерти на місці і не кинутися назустріч небезпеці, це може врятувати
їхнє життя. Також важливо навчити дитину швидко бігати, стрибати, правильно
падати, щоб вона могла якнайкраще уникнути небезпеки. У нашому шаленому світі
потрібно побоюватися занадто привітних незнайомців або людей, які поводяться
дивно.
З іншого боку, сильна боязнь може перетворитися на
серйозну ваду. Діти повинні вміти розмовляти з дорослими, постояти за себе
перед однолітками та дорослими, висловлювати свою думку в суспільстві. Діти
повинні розуміти, що світ – досить безпечне місце, якщо не наражати себе на небезпеку.
Ми хочемо, щоб наші діти були хоробрими, відкривали для себе нові горизонти: в спорті,
з друзями, в творчості тощо.
Як підтримати дитину в боротьбі зі страхами
1. Будьте неупередженими. У віці трьох-чотирьох
років діти часто починають більше замислюватися про навколишній світ, а
значить, і відчувати сильне занепокоєння. Поговоріть з дітьми, будьте терплячі
і ведіть себе як зазвичай. Довіряйте дитячій інтуїції: іноді їхні побоювання
якогось місця чи людини мають свої підстави. Страх – своєрідний радар, який не
раз виручав людський рід у небезпечному минулому.
2. Аналізуйте страхи. Якщо в дитини з’явився страх
перед реальними подіями або людьми, поясніть, що в житті таке малоймовірно.
Проте покажіть дитині способи саморегуляції в екстремальних ситуаціях.
Розробіть план дій, програйте з дитиною можливі ситуації. Подумайте разом, що
потрібно зробити, щоб знову відчути себе в безпеці.
3. Якщо дитина боїться чогось нереального, скажіть
правду. Не варто шукати чудовисько під ліжком – якщо тільки ви не живете на
Комодо – острові жаху!
4. Приховані страхи. Якщо дитина постійно чогось
боїться, вислухайте її і замисліться: може, насправді причина страху криється
десь іще? Іноді побо-
ювання – лише прикриття для більш глибокого,
прихованого страху, в якому
дитині важко зізнатися.
Чи потрібно навчати дітей проявляти радість?
Так, нас часто хвилюють прояви саме «негативних»
емоцій. Проте в переживанні радості теж є «побічні ефекти». Від сильних
позитивних емоцій
люди також часто отримують стрес. Напевно, кожен
неодноразово бачив чи переживав у своєму житті, що після позитивних подій з
радісним спектром переживань людина почувається виснаженою. Або, наприклад,
коли дитина в
піднесеному настрої бігає, стрибає, галасує, шумить
і не може заспокоїтись.
Тут, як і з іншими емоціями, насамперед варто дати
дитині зрозуміти, що ви знаєте, що і чому вона зараз відчуває, і назвати це
відчуття: «Ти зараз дуже радієш… Тебе зараз переповнює радість, бо тато
повернувся з відрядження…»
Крім того, варто запропонувати дитині інші способи
вираження радості.
Наприклад: «Крім бігання-стрибання, як іще ти можеш
порадіти татовому по-
верненню додому?»
Придумайте разом з дитиною список форм прояву
радості відповідно до
ситуації:
«Сказати татові про це»
«Обійняти його міцно-міцно»
«Намалювати татові малюнок»
«Приготувати чай»
Для полегшення відпрацювання й закріплення нових
навичок контролю
емоцій варто дотримуватись таких порад.
Визначте стандарти поведінки. Дитина повинна знати чіткі критерії оцінки своїх
дій. Наприклад, якщо її поведінка завдає шкоди їй, іншим людям або навколишньому середовищу, то вона
зобов’язана зупинитися і подумати,
що робить не так. Коли правила не встановлено або
вони важкі для розумін- ня,
дітям дуже складно себе контролювати.
Зробіть паузу. Якщо ви чуєте від своєї дитини не ті слова, яких очікували, чи бачите
не ту поведінку – зверніть на це увагу. Зробіть глибокий вдих, заспокойтеся. Ви
повинні бути не тільки наставником, а й зразком для наслідування. Просто
зробіть паузу і скажіть у відповідь: «Спробуємо ще раз. Я уважно слухаю. Я
розумію, що ти хочеш мені сказати щось важливе. Скажи це так, щоб у мене була
можливість допомогти тобі». Якщо лексикон вашого малюка ще тільки формується,
навчіть його вживати «умовні» вирази:
«Будь ласка, дозвольте мені зробити це інакше ...»
«Тату, чи можеш ти мені дати...»
«Я починаю хвилюватися, прошу вас, допоможіть
мені...»
«Зверніть на мене увагу, будь ласка...»
Якщо ваша дитина намагається битися, зупиніть її,
навіть якщо вона при цьому розсердиться. Коли вона починає ламати іграшки або
кидати м’яч у люстру, залишіть усі справи і заспокойте її. Це дозволить вашому
малюку зрозуміти, що він поводиться неправильно, і швидше засвоїти правила поведінки
в сім’ї.
Постійно будьте «на зв’язку» зі своєю дитиною. Чи не помічали ви, що ваш малюк починає нервувати,
коли ви часто розмовляєте по телефону?
Або, граючись з ним, одним оком переглядаєте
улюблене шоу? Він розуміє,
що хоча ви фізично поруч, ваша увага десь дуже
далеко від нього. Увага до
дитини дозволить вам вчасно її заспокоїти і тим
самим полегшить вашу педагогічну задачу.
Дайте дитині можливість розслабитися. Внутрішня напруга заважає продуктивному навчанню, а
тим більше – вивченню чогось нового. Створіть
для дитини в будинку «заспокійливий простір» з
улюблених книг, малюнків
або інших речей, які її радують і, отже,
заспокоюють. Якщо «заспокійливого
простору» поруч нема, просто зробіть паузу. Головне
в цій справі – дати дитині спокійно опанувати себе. Однак не допускайте, щоб
малюк відчував себе знехтуваним. Обов’язково скажіть: «Коли заспокоїшся, можеш
повернутися до нас, і ми продовжимо розмову».
Щодня тренуйтесь та аналізуйте ситуації. Регулярне «тренування» набутих навичок
«приборкання» сильних емоцій має відбуватися щодня у вашому повсякденному
житті. Варто щодня проводити з дітьми аналіз усіх подій, які відбулися, і
заново відпрацювати з ними те, що вони від хвилювання відреагували не так, як
ви їх навчали, – повторити слова, інтонації та дії, які допомагають
контролювати відповідні емоції. Якщо ситуація знову загострю-
ється і дитина раптом «забула» потрібні слова,
просто нагадайте їй: «Ми вже
говорили про це. Спробуй ще раз. Я уважно слухаю».
Закріплюйте досягнення. Дуже важливо звертати увагу не лише на моменти, які
потребують подальшої роботи, але й на досягнення дитини.
Обов’язково зверніть свою увагу та увагу дитини на
те, що їй вдалося зроби-
ти, щоб емоція не вийшла з-під контролю. Наприклад:
«Я дуже радію з того,
що ти не вдарив Мишка, коли він відібрав твою
машинку, а впевнено попро-
сив його її повернути. Я пишаюсь твоїм вчинком!»
Фрази для вираження визнання гарних рис та вчинків
«Ти такий винахідливий/артистичний / така
винахідлива/артистична»
«У тебе завжди чудові ідеї»
«Бути цікавим – це дуже добре»
«Ти так цікаво розповідаєш!»
«Твоя картина/розповідь/пісня просто чудова!»
«Я тобою захоплююсь»
«Це чудове запитання!
«Твоїм друзям з тобою пощастило»
«З тобою я щодня вивчаю щось нове»
«Ти робиш мене кращим»
«Ти хороший хлопчик / хороша дівчинка»
«Ти чудово виглядаєш сьогодні»
«Ти вчинила/вчинив дуже хоробро»
«Ти знаєш це краще за мене!»
«Влучно сказано!»
«Ти гарна/гарний і зовні, і всередині».
Немає коментарів:
Дописати коментар