Правила
роботи з агресивними дітьми .
1. Бути уважними до потреб дитини.
2. Демонструвати модель неагресивної поведінки;
3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки;
4. Покарання не повинні принижувати дитину;
5. Надавати дитині проявляти гнів безпосередньо після фруструючої події;
6. Розширювати поведінковий репертуар дитини;
7. Розвивати здібність до емпатії;
8. Вчити розпізнавати власний емоційний стан і стан дітей.
Вихователі можуть надати наступні поради батькам:
· Насамперед спробуйте з'ясувати, що ж є справжньою причиною агресивної поведінки вашої дитини.
· Приймайте дитину такою, якою вона є, з усіма недоліками. Частіше говорiть, що любите її.
· Обговоріть з дитиною її емоції. Розкажіть, що всі люди іноді зляться і сердяться. Це нормально. Навчіть, як можна висловити свій гнів, не заподіявши шкоди іншій людині і навколишнім предметам. Для цього можна використовувати такі прийоми:
·
Дітям
важливо навчитися « випускати» свою агресивність. Їм можна запропонувати:
- Битися
з подушкою;
- Використовувати
фізичні силові вправи;
- Рвати
папір;
- Намалювати
того, кого хочеться побити, і що – небудь зробити з цим малюнком;
- Використовувати
« мішечок для криків»;
- Постукати
стіл надувними молотком.
Поради вихователям:
Чому на вашу думку діти б’ються, кусаються, штовхаються, а іноді у відповідь на якесь прохання « вибухають»? Причин такої поведінки може бути безліч. Але часто діти ведуть себе саме так, тому що не знають як вести себе по – іншому. На жаль їх поведінковий репертуар довільно скудний, і якщо ми запропонуємо їм можливість вибору способів поведінки, діти із задоволенням відгукнуться на пропозицію, і наше спілкування з ними стане більш ефективним і приємним для обох сторін. Ця порада (пропозиція вибору способу взаємодії) особливо актуальна, коли мова йде про агресивних дітей. Робота вихователів з цією категорією дітей повинна проводитися в трьох направленнях:
1. Робота з гнівом. Дитині дають змогу проявити почуття гніву, але при цьому поступово витісняють стереотипне сприйняття традиційних агресивних об’єктів ( монстрів, вампірів тощо). Наприклад, при малюванні «злого» персонажа дитині пропонують додати до нього симпатичні деталі: бантики, зірочки, книжки. Водночас учать міркувати про причини і наслідки агресивної поведінки, а також контролювати себе в ситуаціях, що викликають відповідні реакції. Агресивні діти, як правило, претендують на « сильні» ролі й категорично заперечують свої страхи. Тому потрібно дати дитині змогу не приховувати, а проявляти почуття страху, щоб вона вчилася не соромитися виражати їх.
2.
Навчання дітей навичками розпізнавання і контролю, вміння володіти
собою в ситуаціях, які провокують спалахи гніву.
3.Формування здібності до емпатії,
довіри, співчуття та співпереживання. Вчити дітей аналізувати причини
агресивної поведінки та її наслідки. Слід зазначити, що діти, схильні до
захисної агресивності, легко малюють або фантазують на агресивні теми, із
задоволенням виконують ролі агресивних героїв і заперечують у собі почуття
страху.
Причини агресивності дітей і методи їх корекції:
1. Брак рухової
активності, брак фізичного навантаження -
• Рухливі ігри
• Спортивні естафети
• «Хвилинки радості» між заняттями
2.
Дефіцит батьківської уваги, невдоволеність потреби в батьківській любові й розумінні
-
• Бесіда з батьками
• Спостереження за поведінкою дитини
• Спільні сюжетно – рольові ігри
3.
Підвищена тривожність (комплекс невідповідності) -
• Налагодження емоційного контакту з дитиною
4.
Засвоєння еталонів агресивної поведінки в родині -
• Бесіда з батьками
5.
Побічно стимульована агресивність (ЗМІ, іграшки) -
• Перешкоджати появі в групі таких іграшок або направляти агресивний потенціал
дитини у позитивне русло
• Ненав’язливі роз’яснення вчинків дійових осіб
• Обговорення книг, передбачених програмою
• Переведення бійок у конструктивне русло: ігри в піратів, викрадачів скарбів
6.
Низький рівень розвитку ігрових і комунікативних навичок -
• Рухливі ігри
• Сюжетно – рольові ігри
• Ігри на розуміння емоційного стану
• Психогімнастика
• Ігри на мімічне і пантомімічне самовираження
• Навчання прийомів само розслаблення.